Українська література

16.03.2020 понеділок 1 група

Українська література

    Тема уроку: Роль Івана Франка в розвитку драматургії й театру («Украдене щастя»). Значення творчості І.Франка, її актуальність

Хід уроку

Драматургія — одна з багатьох граней рідкісного обдаровання Франка. У ній він так само сильний, як і в прозі та поезії. Писати п’єси Франко почав дуже рано, ще в гімназії. Крім драми „Три князі на один престол”, яку ставив студентський гурток Львівського університету, в юнацькі роки він написав ще польською мовою п’єсу „Югурта”, драму „Месть яничара”. Драматург-початківець залишив недописаними кілька драматичних творів:”Ромул і Рем”, „Славой і Хрудош”. Молодий Франко також перекладав драматургію іноземних авторів. Паралельно з написанням і перекладанням п’єс письменник багато працював над історією та теорією драматургії й театру, часто виступав у періодиці зі статтями в цій галузі. Найвідоміша з них — „Русько-український театр”. Провідною думкою цих публікацій було обстоювання Франком театру як школи життя і правдивості, повноти і щирості зображення дійсності в драматичному творі. Цих теоретичних засад драматург дотримувався і у власних п’єсах. У зрілому віці він написав комедію „Рябина” про становище галицьких селян-бідняків, драму „Учитель” з життя народних педагогів, драму-казку „Сон князя Святослава”, романтичну драму „Кам’яна душа”, комедії „Майстер Чирняк” (про долю ремісника) і „Жаби” (не збереглась) та низку менш значних драматичних творів.

   У своїх драмах Франко порушував проблеми, які хвилювали сучасників. Він уважав, що під час сценічного втілення п’єс глядач має перейматися високими ідеалами, а театр повинен стати справжньою „школою життя”. Найвизначнішим сценічним твором Івана Франка вважають драму „Украдене щастя”.

  1891 р. у Львові було оголошено конкурс на кращу п’єсу. На цей конкурс драматург і подав свій твір під назвою „Жандарм”, але члени журі, у якому переважали народовці, категорично відхилили п’єсу як аморальну. Аморальність її вони вбачали в нібито приниженні автором цісарської поліції.

  Через два роки Франко знову подає свою п’єсу на конкурс, але в ній уже немає найгостріших сцен конфлікту працелюбного селянина з поліцаєм, і називається вона тепер „Украдене щастя”. На цей раз твір проходить за конкурсом, щоправда, здобуває тільки третю премію, а не першу, на яку заслуговує.

   У листопаді 1893 року п’єсу поставили на сцені. Львів вітав Франка. У Києві перша постановка відбулася в 1904 році.

 Робота над твором

  Жанр: соціально-психологічна драма. Проте наявні елементи трагедії: конфлікт героїв з нездоланними зовнішніми обставинами, один із них гине.

  Тема: на прикладі однієї селянської трагедії представлено панорамну картину галицький селян кінця XIX ст.

  Ідея: захист загальнолюдських цінностей, відкриття глибин людського духу простої жінки; осудження антигуманного світу з його соціальною нерівністю, нівелюванням духовної особи і ламання її долі.

  Композиція: п’єса містить п’ять дій.

    Персонажі „Украденого щастя” самі безталанні і діють мстиво й жорстоко. Попри світле начало в душі, вони перебувають у фатальному колі, поза своєю волею чинять зло, завдають страждань коханим. Драматург протестує проти їхнього свавілля, не виправдовує їхніх вчинків, адже кожен зі знедолених не чує страждань іншого.

Допомагає розкрити ідейний зміст п’єси девіз, який написав драматург, подаючи на конкурс: „Ти сліпий на очі, на вуха і розум”,— цитата з „Царя Едіна” Софокла. Це своєрідний епіграф до твору Франка.

Кожен з героїв твору обкрадений долею і у своєму прагненні будь-якою метою здобути щастя уподібнюється сліпому Едіну, доля над яким насміялась.

 Робота з підручником. Опрацювання статті „Значення творчості Івана Франка”

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Повторити вивчений матеріал з творчості І. Франка, прочитати твір «Украдене щастя»

                                                       Викладач      Ташликович М. М.