Матеріалознавство

Матеріалознавство

Тема: Марки та властивості гідрорідин.

Гідравлічні оливи (робочі рідини для гідравлічних

систем) є другою найважливішою групою ММ після моторних

олив. На їх частку доводиться приблизно до 15 % загального

об’єму споживання товарних олив.

Гідравлічна техніка та рідини підрозділяються на гідроста-

тичні та гідродинамічні системи. У гідростатичних системах

передача енергії здійснюється через високий тиск за малої

швидкості руху рідини. У гідродинамічних використовується

кінетична енергія текучої рідини, тобто низький тиск і висока

швидкість течії. Рідина є найважливішим елементом гідравлічної

системи та її слід розглядати як елемент машин і механізмів під

час проектування й експлуатації техніки.

У перманентному вдосконаленні конструкцій гідроприводів

спостерігаються такі тенденції:

– підвищення робочих тисків і пов’язане з цим

розширення верхніх температурних меж експлуатації робочих

рідин;

186

– зменшення загальної маси приводу або збільшення

відношення потужності, що передається, до маси, що зумовлює

інтенсивнішу експлуатацію робочої рідини;

– зменшення робочих щілин між деталями робочого

органу (вихідної та приймальної порожнини гідросистеми), що

підвищує вимоги до чистоти робочої рідини (або її фільтро-

ваності за наявності фільтрів у гідросистемах).

Основні функції гідравлічних рідин:

– передавання енергії тиску та кінетичної енергії;

– передавання тиску та крутного моменту під час викорис-

тання рідини як оливи;

– зменшення зношування поверхонь ковзання в умовах

граничного тертя;

– мінімізація тертя;

– застосування в широкому діапазоні температур;

– збільшення термінів експлуатації машин і обладнання.

До 70 % невідповідностей у роботі гідравлічних систем

виникає через якість оливи. Третина цих невідповідностей

пов’язана з неправильним підбором самої оливи, дві третини –

з чистотою оливи та якістю фільтрувальних елементів.

Проблеми, що виникають під час експлуатації гідравлічних

систем, зазвичай, викликані наступними чинниками:

– відсутність регламентного технічного обслуговування.

Сюди входить: порушення періоду заміни оливи, очищення

гідравлічної системи, заміни фільтроелементів, усунення

витікання перевірки відповідності технічних параметрів

гідравлічної системи (тиск, витрата, рівень оливи);

– неправильний вибір робочої рідини – застосування олив

з характеристиками, що не відповідають режиму експлуатації;

– застосування комплектуючих, що не відповідають

вимогам і параметрам системи. Наприклад, таких деталей, як:

фільтроелементи, ущільнення, рукави високого тиску;

– невірне налаштування гідравлічної системи – клапанів,

регуляторів насосів, реле тисків. Залежно від експлуатаційних властивостей та складу

(наявності відповідних функціональних присадок) гідравлічні

оливи поділяють на три групи А, Б і В.

Група А (група НН згідно з ISO) – нафтові оливи без

присадок, що застосовуються у малонавантажених гідросистемах

з шестеренчастими або поршневими насосами, що працюють за

тиску до 15 МПа та максимальної температури оливи в об’ємі до

80 ºС.

Група Б (група НL згідно з ISO) – нафтові оливи

з антиокиснювальними та антикорозійними присадками.

Призначені для середньонапружених гідросистем з різними

насосами, що працюють за тиску до 25 МПа та температури

оливи в об’ємі не вище 90 ºС.

Група В (група НМ згідно з ISO) – добре очищені оливи

з антиокиснювальними, антикорозійними та протизношуваль-

ними присадками. Призначені для гідросистем, що працюють за

тиску до 35 МПа та температури оливи в об’ємі понад 90 ºС (але

не вище їх температури спалаху).

Загущені в’язкісними полімерними присадками гідравлічні

оливи відповідають групі НV згідно з ISO 6743.4.

Оливи. Моторні, турбінні, гідравлічні та трансмісійні: властивості та

якість. Підручник / Сергій Бойченко, Андрій Пушак.