Зарубіжна література

Тема:   Бертольд Брехт-драматург-новатор. «Епічний театр» Б. Брехта: теоретичні засади. Зображення війни як засобу збагачення в драмі «Матінка Кураж та її діти». Ідея попередження та ознаки «епічного театру» в п’єсі».

Німецькийписьменник Бертольд Брехт (1898 — 1956) бувсміливим новатором у галузідраматургії. Свої погляди на театральнемистецтвовінвиклав у численнихстаттях і трактатах: “Про оперу” (1930), “Короткий описновоїтехнікиакторськогомистецтва” (1940), “Маленький Органон.” (1948) та ін. Брехт створив теорію “епічного театру”, яка стала результатом йогоестетичнихпошуків і художньої практики.

Драматург розрізняв два види театру: драматичний (арістотелівський) та епічний. Вінпідкреслював свою приналежність до другого. Письменника не задовольнялитрадиційніпринципиантичноїтрагедії, висунуті Аристотелем. Вінназиваварістотелівський театр фаталістичним, оскільки драматурги висвітлювалинездоланнувладуобставин над людиною. Брехт прагнув до іншого театру — дієвого, активно-Письменниквважав, щолюдиназавждизберігаєздатність до вільноговибору і відповідальногорішення за найскладнішихситуацій. Він писав: “Завдання “епічного театру” — змуситиглядачіввідмовитися… віділюзії, начебтокожний на місці героя діявби так само” І Брехт виступавпроти того, щобгероїбули “рупорами ідей” автора: “На сценіреалістичного театру місцелише живим людям, з усімаїх .суперечностями, пристрастями і вчинками”.

В “епічному театрі” Брехта змінюється художня організація п’єс Фабула, історія дійових осіб перериваються авторськими коментарями, ліричними відступами, зонгами (піснями) тощо. Драматург намагається позбавити п’єси неперервного розвитку подій. На його думку, театр — завжди творчість, яка відрізняється від правдоподібності сьогодні недостатньо лише природної поведінки героїв за певний обставин. Брехт зазначав, щоправдивевідтвореннядійсності не пояснитиобмежуватисязображеннямсуспільнихобставин, якими не можнапояснитизагальнолюдськікатегорії. Новаторство письменникавиявляється і в тому, щовінзумівпоєднатитрадиційніприйомирозкриттяестетичногозмісту (характери, конфлікти, фабула) з відокремленимрефлексуючим началом. Прийом “відчуження” у Брехта — принцип філософськогопізнаннясвіту, мета якого — викликати у глядачіваналітичне, критичнеставлення до зображенихподій”. Вінвважав, щодраматургія і театр покликанівпливатипередусім не на почуття, а на інтелектлюдини (“глядач повинен не співпереживати, а сперечатися”), щонайважливішим у п’єсі є не змальованіподії, а висновки та узагальнення, яківипливають з них.

Теорія “епічного театру” булаузагальнена Брехтом у деякихзапропонованих ним зіставленнях:

ДРАМАТИЧНА ФОРМА ТЕАТРУ

Сцена “втілює” дію, залучаєглядача до подій

Виснажуєйогоактивність, збуджуєемоції

Переносить глядача в іншеоточення, ставить його в центр подій та змушуєспівпереживати

Збуджуєінтерес до розв’язки, звертається до почуттів ЕПІЧНА ФОРМА ТЕАТРУ

Сцена розповідає про дію, ставить глядача в позиціюспостерігача

Стимулюєйогоактивність, змушуєприйматирішення

Збуджуєінтерес до розвиткуподій, звертається до розуму

Д/З  вивчити біографію Б. Брехта , читати драму «Матінка Кураж та її діти».