Українська мова

Тема: Правопис суфіксів.

Правопис суфіксів 1. У суфіксах -альник, -ильник, чльник, -альність після л перед н завжди пишемо ь: шану­вальник, уболівальник, точильник, прядильник, полільник, геніальність, колегіальність.

2. Суфікси -ин(а), -ин(я) вживають в іменниках жіно­чого роду, але надають їм різного значення. Суфікс -ин(а) пишуть в іменниках на позначення осіб жіночої статі, одиничних предметів, назв місцевості, рослин, тварин, проміжків часу, назв сировини, продуктів харчування тощо: дівчина, дружина, полонина, конюшина, звірина, година.,свинина.
Суфікс -ин(я) пишеться в іменниках, що означають-осіб жіночої статі за відношенням їх до певної суспільноїгрупи: рабиня, графиня, княгиня.

3. Суфікси -инн(я), -інн(я), -анн(я), -янн(я), -енн(я) пишуть із двома н. Суфікс -инн(я) вживають в іменниках середнього роду, що означають збірні поняття: картоплиння, гарбузиння.
Наголошений суфікс -інн(я) характерний для іменників середнього роду, що означають процеси: говоріння, горіння, ходіння.
Наголошені суфікси -анн(я), -янн(я) вживають в іменниках середнього роду, що означають абстрактні поняття, процеси: сприяння, навчання, зростання, гуляння.
Суфікс -енн(я) мають віддієслівні іменники середнього роду, що означають процеси, абстрактні поняття й мають наголос на корені: звернення, оточення, поневолення, прагнення.

4. Треба розрізняти правопис суфіксів -ичок, -ичк(а) і -ечок, -ечк(а). Суфікси -ичок, -ичк(а) вживають в іменниках чоловічого і жіночого роду із здрібніло-пестливим значенням, утворених від іменників із суфіксом -ик, -иц(я): хлопчичок, кошичок, глечичок, вуличка, поличка, молодичка.  Суфікси -ечок, -ечок, -ечк(а), -єчк(а), -ечк(о), -єчк(о) вживають в іменниках усіх трьох родів із здрібніло-пестливим значенням: вершечок, краєчок, річечка, лієчка, віконечко, яєчко. 

5. У чоловічих іменах по батькові пишеться суфікс -ович: Іванович, Прокопович, Васильович, Анатолійович, Мико­лайович.

Жіночі імена по батькові творять за допомогою суфік­сів -ієн-: Петрівна, Сергіївна, Василівна, Іллівна, Луківна, Яківна.

6. Суфікс -н(ий) вживають у багатьох якісних і віднос­них прикметниках твердої групизахідний, дружний, модний, грамотний, жалібний, корисний, ручний.
Суфікс -н(і) вживають у деяких прикметниках м’я­кої групи: братній, давній, житній, мужній, останній, колишній, ранішній, пізній, торішній, самотній та ін.
Наголошені суфікси -енн(ий), -анн(ий) пишуться з дво­ма н і вживаються для підкреслення найвищого ступеня вияву ознаки: незліченний, неоціненний, несказанний, не­здоланний.

7. Суфікси -ичн(ий), -ічн(ий), -їчн(ий) вживають в прикметниках, утворених від слів іншомовного походження. Після д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р уживається суфікс -ичн(ий), після інших приголосних — ічн(ий), а після голосних — -їчн(ий): історичний, комуністичний, академічний, епічний, алгебраїчний, архаїчний.

8. Суфікси -ев(ий), -ев(ий) вживають у прикметниках з основою на м’який приголосний та шиплячий, коли наголос падає на основу слова: червневий, тижневий, ситцевий, алюмінієвий, грушевий, овочевий. Якщо у прикметниках з основою на м’який приголосний і шиплячий наголос падає на закінчення, то пишемо суфікс -ов(ий): польовий, дощовий.
У присвійних прикметниках, утворених від іменників з осно­вою на м’який приголосний та шиплячий, незалежно від міс­ця наголосу вживаються суфікси -ев(ий), -єв(ий): Сергій — Сергієва, Ігор — Ігорева, кобзар — кобзарева.

9. Суфікс -ист(ий) вживають у прикметниках після букв на позначення приголосних звуків, а суфікс -їст(ий) — після букв на позначення голосних звуківбарвистий, ліси­стий, троїстий.

10. Суфікс -ова- вживають тоді, коли наголос падає на о, без наголосу вони переходять в -yea-, -юеа-: друкувати — друкований, малювати — мальований, риштовання, сиву­ватий.

11. Суфікс -ір- (-up-) вживають у ряді дієслів іншо­мовного походженняполірувати, лавірувати, буксирувати.

Д/З  виконати самостійно обрану вправу з підручника.

Тема: Уживання великої літери.

Прочитайте  уважно параграф підручника ст.1177

2. Складіть  таблицю, в першому стовпчику і  запишіть випадки, коли вживається велика літера, у другому стовпчику – коли не вживається) :

Велика літера Мала літера
Імена, прізвища людей, уживані в загальному значенні без негативної оцінки: Платони, Колумби. Імена, прізвища людей, уживані в загальному значенні із зневажливою оцінкою: кайдаші, герострати.
Назви дійових осіб у художніх творах, казках: Вовк та Ягня, Бджола і Шершень, Мавка, Водяник. Загальні назви тварин, міфологічних істот: вовк, ягня, мавка, русалка.
Присвійні прикметники, утворені від власних назв осіб: Миколин брат, Грінченків словник, Шевченків «Заповіт». Присвійні прикметники, що входять до фразеологічних сполук чи наукових термінів: езопова мова, прокрустове ложе, архімедова сила.
Відносні прикметники, утворені від власних назв: дніпровські схили, шекспірівські сонети, шевченківський стиль.
Астрономічні назви: Сонце, Земля, Юпітер, Меркурій, Велика Ведмедиця, Оріон. Слова земля, сонце, місяць, коли вони не позначають астрономічні поняття.
Назви найвищих державних посад: Голова Верховної Ради, Президент України, Посол Республіки Угорщини. Назви посад, звань, наукових ступенів: президент компанії, голова профкому, ректор університету, доктор педагогічних наук, академік, народний артист, лауреат премії.
Абревіатури: ВУЗ, РАГС, НЕП. Усе слово пишеться малими літерами, якщо воно перейшло в іменник (уживається як загальне слово й відмінюється): вуз, рагс, неп.

Д/З  підручник §31, вивчити правила, Вправа 270