Художня культура

Тема уроку: Творчість П.П.Рубенса. Рембрандт – «великий голландець». Жанри (побутовий, портретний, біблійний)

Хід уроку

Найяскравішими були досягнення блискучих живописців Фландрії: Рубенса

та Голландії: Рембрандта.

       Центральною постаттю фламандського мистецтва цього періоду був Пітер

Пауель Рубенс (1577—1640). Рубенс став творцем живого, хвилюючеяскравого стилю художнього вираження — пишного та гучного, насиченого театральним пафосом і бурхливим рухом, контрастами світла і тіні, що пізніше був названий бароко. Яскравий, пишний рубенсівський стиль характеризується зображенням крупних фігур у стрімкому русі, сповнених максимально емоційно зарядженою атмосферою. Різні контрасти світла й тіні, теплі багаті фарби сповнюють його картини енергією. Він писав біблійні сюжети, захопливі сцени полювання на тварин, зображав дзвінкі ратні побоїща.

Рубенс був великим майстром портретного живопису. Портрети Рубенса можна назвати справжнім живописним довідником «хто є хто» представників західноєвропейської знаті XVII ст., серед яких зображено багатьох аристократів — герцогів, графинь, королів та ін.

Рубенс уславив сучасний йому тип краси. Ніде так виразно не відчувається його веселий, повний здорового життя дух, як у картинах, що зображують оголену жіночу натуру.

       Рембрандт (1606—1669) — найхарактерніший представник голландської школи живопису.

     За світоглядом Рембрандт, перш за все, глибокий реаліст: реалізмом просякнуті всі його твори. Навіть у таких зображеннях, як міфологічні, Рембрандт відтворює грецьких богів і богинь у вигляді сучасників. Відомим Рембрандта зробила картина «Урок анатомії доктора Тульпа» -— груповий портрет доктора Тульпа з учнями. Рембрандт уперше відмовився

від традиційної для групового портрета композиції, де всі персони стоять біля однієї, позуючи художникові. На його картині учні оточили стіл в анатомічному театрі і слухають пояснення доктора. Художник зумів показати різну реакцію на кожному з облич учнів. Картина мала величезний успіх. Головна особливість рембрандтівського колориту — відсутність багатства кольору: в жодній з його картин немає тих фарб, якими вражають твори італійських майстрів або, наприклад, роботи Рубенса. Головне у Рембрандта — передача гри світла й тіні, і в цьому він геніальний майстер. Зазвичай Рембрандт розподіляє світло таким чином, що головна за значенням особа або головна група картини найбільше освітлена, світлові ж рефлекси від цієї головної групи поширюються на інші найближчі до неї особи або аксесуари, і, нарешті, інші частини картини тонуть у прозорій, глибокій напівтемряві, сповненій легкості. Як портретист він став творцем своєрідного жанру портретабіографії, де довге життя людини і її внутрішній світ розкривалися в усій своїй складності й суперечливості. Портрети Рембрандта реалістичні вищою мірою, вони не тільки точно передають зовнішні риси, а й виражають внутрішній стан зображених осіб, їхнє моральне обличчя. Епілогом життя й творчості геніального митця стала картина «Повернення блудного сина», створена за біблійним сюжетом. Це один із найпроникливіших творів майстра. Його можна розглядати як заповіт Рембрандта-людини і Рембрандта-художника. Саме тут ідея всепрощаючої любові до людини, до принижених і стражденних — ідея, якій Рембрандт служив усе своє життя, — знаходить найвище, найдосконаліше втілення. У картині домінують золотисто-охристі, кіноварно-червоні і чорнокоричневі тони при нескінченному багатстві найтонших переходів усередині цієї скупої гами. У нанесенні фарб на полотно беруть участь і пензель, і шпатель, і черешок пензля; але і це Рембрандту здається недостатнім — він наносить фарби на полотно безпосередньо пальцем.

Домашнє завдання. Вивчити конспект, підготувати реферати