Історія України

Тема:  Здобуття Україною незалежності.

https://www.youtube.com › watch

Основні дати: 19—21 серпня 1991 р. — спроба державного перевороту в СРСР; 24 серпня 1991 р. — Акт проголошення незалежності України; 1 грудня 1991 р. — Референдум і вибори Президента України.

 Питання для перевірки знань

1. Які результати виборів до ВР УРСР 1990 р.?

2. Чому при наявності комуністичної більшості у ВР вона проголосувала за Декларацію про державний суверенітет?

3. Які основні положення Декларації?

4. Чим було зумовлено загострення політичної боротьби восени 1990 р.? Які його наслідки?

5. З якою метою було проведено Всесоюзний референдум 17 березня 1991 р.?

6. Які його результати і наслідки?

Історичний диктант.

1. У яких областях на виборах 1990 р. перемогли демократичні сили?

2. Коли було прийнято Декларацію про державний суверенітет УРСР?

3. Хто змінив В. Масола на посаді голови Ради Міністрів УРСР?

4. Перші демократичні вибори до ВР УРСР відбулися …

5. «Група 239» — це …

6. Коли відбувалося голодування студентів на майдані Незалежності (площі Жовтневої революції)?

7. Що відбулося раніше: голодування студентів чи проголошення Декларації про державний суверенітет України?

8. Коли ВР УРСР стала працювати в парламентському режимі?

9. Л. Кравчук став Головою ВР УРСР …

10. Всесоюзний референдум з питання збереження Союзу відбувся …

11. Як називалася опозиційна фракція у ВР УРСР ХІІ скликання?

12. «Новоогарьовський процес» — це …

Вивчення нового матеріалу

1. Спроба державного перевороту в СРСР і Україна.

Наміри реформувати СРСР змусили противників діяти. 19 серпня 1991 р. реакціонери здійснили спробу державного перевороту. Блокувавши і позбавивши зв’язку М. Горбачова на його кримській дачі у Форосі, найближчі співпрацівники президента СРСР оголосили про створення Державного комітету з надзвичайного стану ДКНС (рос. ГКЧП), до якого ввійшли 8 чоловік. Серед них: віце-президент СРСР Г. Янаєв, прем’єр-міністр В. Павлов, голова КДБ В. Крючков, міністр оборони Д. Язов, міністр внутрішніх справ Б. Пуго.

ДКНС (рос. ГКЧП) заявив про свій намір відновити в країні порядок і не допустити розпаду СРСР. Призупинялася діяльність політичних партій, громадських організацій і масових рухів. Заборонялося проведення мітингів, демонстрацій, страйків. Встановлювався контроль над засобами масової інформації, у деяких регіонах Радянського Союзу на 6 місяців запроваджувався надзвичайний стан. Рішучість заколотників на словах не підкріплювалася їхньою рішучістю в діях. Військам, виведеним на вулиці, не було поставлено чіткого завдання, до того ж, вони не горіли бажанням воювати з власним народом.

Проте змовники одразу ж зіткнулися з рішучою протидією керівництва РРФСР на чолі з президентом Росії Б. Єльциним. На захист демократії виступили десятки тисяч жителів Москви, а також деяких інших міст СРСР. Серед захисників Білого дому в Москві були і представники України під синьо-жовтим прапором. Рішучі дії Б. Єльцина підтримала більшість урядів країн світу. Заколот провалився.

Події серпня виявили реальні, а не декларативні позиції й наміри всіх політичних сил і державних органів в Україні. Керівництво ЦК КПУ опинилося на боці заколотників. Секретаріатом ЦК на місця була надіслана шифрограма, у якій схвально оцінювався переворот і парткомам пропонувалося «організувати» підтримку дій ДКНС (рос. ГКЧП).

Послідовно й рішуче виступила проти заколотників в Україні тільки опозиція — представники Руху і новоутворених демократичних партій. Вони виступили з пропозицією засудити заколот спеціальним рішенням Верховної Ради УРСР, закликали до організації загального страйку.

Тим часом у ніч з 20 на 21 серпня віддані війська ДКНС (рос. ГКЧП) зробили спробу здійснити штурм Білого дому у Москві. Під час штурму загинуло троє чоловік. Спецпідрозділи, які мали завершувати операцію, відмовились її виконувати. Стало зрозумілим, що заколот провалився.

22 серпня Президія ВР УРСР ухвалила рішення про скликання позачергової сесії парламенту.

2. Проголошення незалежності України.

Незважаючи на прийняття 16 липня 1990 р. Декларації про державний суверенітет, Україна продовжувала залишатися в складі СРСР, хоча з цього часу діяла самостійніше, сміливіше, менше озираючись на Москву. Упродовж короткого часу (з літа 1990 р. до літа 1991) Верховна Рада УРСР ухвалила низку законів і постанов із важливіших проблем економічної політики, державотворчого життя. Серед них — закон «Про економічну самостійність України» (серпень 1990), закони «Про заснування посади Президента Української РСР і внесення змін і доповнень до Конституції (Основного Закону) Української РСР», «Про вибори Президента Української РСР», «Про Президента Української РСР» (липень 1991) та інші.

Аналогічні події розгорнулися в інших союзних республіках.

Позачергова сесія Верховної Ради України 24 серпня 1991 р. розглянула надзвичайно важливе для долі народу питання: про політичну ситуацію в республіці та заходи, які необхідно вжити для недопущення можливості повторення подібних дій в майбутньому.

Сесія прийняла історичний документ — Акт проголошення незалежності України, у якому, зокрема, підкреслювалося: «Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки урочисто проголошує незалежність України та створення самостійної Української держави — України. Територія України є неподільною і недоторканною. Віднині на території України мають чинність виключно Конституція і закони України».

Тим самим було покладено край юридичному існуванню УРСР. На карті світу з’явилася нова суверенна держава — Україна.

Акт проголошення незалежності України — це документ великої історичної ваги, який, відновивши історичну справедливість, став закономірним наслідком процесу розвитку українського народу.

Причетність КПУ до спроби державного перевороту ДКНС (рос. ГКЧП) призвів до прийняття указу президії Верховної Ради «Про тимчасове призупинення діяльності КПУ» від 26 серпня 1991 р. та «Про заборону діяльності КПУ» від 30 серпня 1991 р.

В атмосфері національного піднесення 4 вересня 1991 р. було прийнято історичне рішення про підняття над будинком Верховної Ради України національного синьо-жовтого прапора, який 28 січня 1992 р. був затверджений як Державний Прапор України.

3. Референдум 1 грудня 1991 р. та вибори Президента України.

24 серпня 1991 р. Верховна Рада України прийняла Акт проголошення незалежності України. Однак, згідно з чинним на той час законодавством, питання про реалізацію права народу України на самовизначення виходило за межі компетенції Верховної Ради УРСР і мало вирішуватися виключно всеукраїнським референдумом. Тому того ж дня, крім Акту проголошення незалежності України, було прийнято й постанову Верховної Ради УРСР «Про проголошення незалежності України», якою, зокрема, передбачалося провести 1 грудня 1991 р. всеукраїнський референдум на підтвердження Акта проголошення незалежності України.

Референдум, який відбувся у намічені строки, не залишив жодних сумнівів. 90,32 % громадян, які брали участь у референдумі, на питання бюлетеня відповіли: «Так, підтверджую». Позитивну відповідь дало населення всіх областей України і Криму незалежно від їх національного складу. Результати голосування ознаменували повноправне входження України до світового співтовариства вільних держав. Почалася хвиля дипломатичного визнання України як незалежної держави.

1 грудня 1991 р. жителі України обирали першого президента своєї самостійної держави.

До виборчого бюлетеня по виборах Президента України було включено 6 кандидатів — В. Гриньов, Л. Кравчук, Л. Лук’яненко, Л. Табурянський, В. Чорновіл, І. Юхновський. Ще один кандидат у Президенти України О. Ткаченко на останньому етапі боротьби зняв свою кандидатуру і закликав виборців голосувати за Л. Кравчука. Опозиція не спромоглася виставити єдиного кандидата: Рух висунув голову Львівської обласної Ради В. Чорновола, однак його лідери І. Драч і М. Горинь, як і Українська республіканська партія, агітували за голову УРП Л. Лук’яненка, Партія демократичного відродження України (ПДВУ) — за керівника Народної Ради в парламенті України академіка І. Юхновського та за одного з лідерів ПДВУ, народного депутата В. Гриньова.

Уже в першому турі виборів, набравши 61,6 % голосів, переміг Голова Верховної Ради України, в недалекому минулому завідуючий ідеологічним відділом ЦК КПУ, секретар ЦК КПУ, Леонід Макарович Кравчук. Він і став першим Президентом незалежної України (1991—1994).

8 грудня 1991 р. у Біловезькій Пущі, неподалік від Мінська, президенти України Л. Кравчук, Росії Б. Єльцин, Білорусії С. Шушкевич констатували, що вихід республік зі складу СРСР і утворення незалежних держав стало реальним фактом і що СРСР як суб’єкт міжнародного права і геополітична реальність припиняє своє існування. Вони підписали угоду про створення Співдружності Незалежних Держав (СНД), до якої можуть приєднатися республіки колишнього СРСР та інші країни. Україна увійшла до складу СНД на правах асоційованого члена.

Проблемне запитання.

Спробуйте визначити причини розпаду СРСР.

У своїх відповідях учні повинні вказати такі причини розпаду СРСР:

1. Унітарний характер СРСР, що обмежував права союзних республік, хоча за Конституцією СРСР — федерація.

2. Недоліки і помилки національної політики ( курс на «злиття націй» і формування типу «радянської людини», ігнорування національних особливостей і проблем).

3. Нездатність союзного керівництва подолати економічну кризу.

4. Процес демократизації і гласності сприяв зростанню національної свідомості й активізації національно-визвольних рухів.

5. Ослаблення в процесі перебудови ролі союзного центру і стрижня радянської системи — КПРС.

6. Ідеологічна криза КПРС.

7. Втрата авторитету влади після кривавих подій у Баку, Вільнюсі та інших містах, особливо після заколоту 19—21 серпня 1991р.

Дайте відповіді на  запитання.

1. Які особливості перебудови в Україні?

2. Який вплив мала Чорнобильська трагедія на розгортання і розвиток національного руху?

3. Охарактеризуйте діяльність Народного руху України.

4. Як відбувалось формування багатопартійної системи?

5. Чому спроба зберегти СРСР провалилась?

6. Коли відбулась спроба державного перевороту в СРСР?

7. Хто її очолював? Яку мету переслідували заколотники?

8. Якою була реакція на заколот в Україні?

9. Коли було проголошено незалежність України?

10. З якою метою було проведено референдум 1 грудня 1991 р.? Який його результат?

11. Хто став першим Президентом України?

Д/З: опрацювати підручник   О.В. Гісем, О.О. Мартинюк. Історія України, 11кл., 158-166.

https://www.youtube.com › watch