Виробниче навчання

Виконання простих зварювальних робіт на автоматичному устаткуванні  .                                                                                                                                          Одним із основних технологічних процесів у багатьох галузях промисловості є електродугове зварювання та інші споріднені технології, що характеризуються шкідливими та небезпечними виробничими факторами, які, за певних умов, можуть призводити до професійних захворювань та нещасних випадків робочих зварювальних професій. Зварювання – надійний і економічний засіб нероз’ємного з’єднання  машин, конструкцій і споруд, який знайшов широке використання у різних галузях народного господарства. Зварювальний процес є одним із потужних виробничих джерел інфрачервоного (ІЧ) випромінювання. В залежності від сили зварювального струму, температури дуги і зварювальної ванни, ступеня підігрівання та інших умов випромінювання має різну силу випромінювання.                                                                                                                                                            При ручному дуговому зварюванні штучними (покритими) електродами для утворення і підтримки зварювальної дуги до електрода й зварюваного виробу від джерела живлення підводиться постійний (або змінний) зварювальний струм (рис. 3.1). Дугу можна запалювати двома способами: “чирканням” і дотиком з відведенням електрода. Дуга, що горить, розплавляє металевий стрижень електрода, його покриття та основний метал. Металевий стрижень електрода у вигляді окремих крапель переходить у зварювальну ванну, в якій змішується з розплавленим металом виробу. У процесі зварювання електроду надаються три рухи . Перший рух – поступальний, уздовж осі електрода. Цим рухом підтримується постійна (у певних межах) довжина дуги залежно від швидкості плавлення електрода. Другий рух – переміщення електрода уздовж осі шва для утворення валика. Швидкість цього руху встановлюється залежно від струму, діаметра електрода, швидкості його плавлення, виду шва та інших факторів. Третій рух – переміщення електрода впоперек шва для отримання шва ширше, ніж нитковий валик так званого розширеного валика.                                                                                  Електродне покриття призначене для підвищення стійкості горіння дуги, утворення газошлакового захисту, легування і рафінування металу. Для виготовлення покриттів застосовують різні компоненти і матеріли.Сутність способу електричного дугового зварювання у захисному газі полягає в тому, що на місце зварювання направлений струмінь газу, який захищає дугу і розплавлений метал від дії повітря (рис. 4.1). Як захисне середовище можна використовувати: двоокис вуглецю, азот, водень (активні гази); аргон, гелій (інертні гази); суміші газів (Аr + О2; Аr + СО2; Аr + СО2 + О2 та ін.). Двоокис вуглецю, як найбільш дешевий захисний газ, широко застосовується при зварюванні вуглецевих і низьколегованих сталей. Інертні гази використовують при зварюванні легованих сталей, кольорових металів та їх сплавів. Газові суміші на основі інертних газів часто застосовують для підвищення продуктивності процесу, поліпшення якості формування шва, зменшення розбризкування металу під час зварювання конструкційних сталей.                                                                       Зварювання в середовищі захисних газів може  виконуватися такими способами: постійною дугою, імпульсною дугою, неплавким електродом або плавким електродом. Зварювання неплавким електродом у захисних газах – це процес, в якому джерелом теплоти є дуга, що збуджується між вольфрамовим або вугільним (графітовим) електродом і виробом. Зазор між крайками деталей виробу заповнюється або тільки розплавленим основним металом, або ще й додатково присадним дротом. При зварюванні плавким електродом у захисних газах дуга утворюється між кінцем дроту, що безперервно розплавляється, і виробом. Зварювальний дріт подається в дугу механізмом подачі зі швидкістю, що дорівнює середній швидкості його плавлення в дузі. Розплавлений метал електродного дроту переходить у зварювальну ванну, і таким чином формується зварний шов. Технологічними перевагами механізованого зварювання в захисних газах є відносна простота процесу і можливість виконання в різних просторових положеннях. Незначний об’єм шлаків дозволяє одержувати високу якість зварних швів.                                                   Зварювання неплавким електродом у захисних газах – це процес, в якому джерелом теплоти є дуга, що збуджується між вольфрамовим або вугільним (графітовим) електродом і виробом. Зазор між крайками деталей виробу заповнюється або тільки розплавленим основним металом, або ще й додатково присадним дротом.                             При зварюванні плавким електродом у захисних газах дуга утворюється між кінцем дроту, що безперервно розплавляється, і виробом. Зварювальний дріт подається в дугу механізмом подачі зі швидкістю, що дорівнює середній швидкості його плавлення в дузі. Розплавлений метал електродного дроту переходить у зварювальну ванну, і таким чином формується зварний шов. Технологічними перевагами механізованого зварювання в захисних газах є відносна простота процесу і можливість виконання в різних просторових положеннях. Незначний об’єм шлаків дозволяє одержувати високу якість зварних швів.                                                                                                   Сутність способу зварювання під флюсом . Перед зварюванням із бункера на зварювані крайки насипається шар флюсу заввишки 40…60 мм. Зварювальна дуга збуджується замиканням торця електродного дроту з поверхнею зварюваного виробу. Під впливом теплового випромінювання зварювальної дуги розплавляються крайки виробу, зварювальний дріт і деяка маса флюсу в зоні зварювання. Парами і газами, що виділяються в стовпі дуги, в шарі флюсу утворюється газова бульбашка. Сутність способу зварювання під флюсом подана на рис. 5.1. Перед зварюванням із бункера на зварювані крайки насипається шар флюсу заввишки 40…60 мм. Зварювальна дуга збуджується замиканням торця електродного дроту з поверхнею зварюваного виробу. Під впливом теплового випромінювання зварювальної дуги розплавляються крайки виробу, зварювальний дріт і деяка маса флюсу в зоні зварювання. Парами і газами, що виділяються в стовпі дуги, в шарі флюсу утворюється газова бульбашка. Автоматичне і механізоване зварювання під флюсом є різновидами дугового зварювання плавким електродом та розрізняються лише ступенем механізації процесу. Зварювальний флюс – це матеріал, що використовується під час зварювання для хімічного очищення поверхонь і поліпшення якості шва. Основними компонентами у флюсах для зварювання 42 вуглецевих та низьколегованих конструкційних сталей є кремній і марганець. Зварювання під шаром флюсу має такі відмінності від зварювання покритими електродами і в захисних газах: більш ефективний захист зони зварювання від атмосфери; повніший перебіг обмінних хімічних реакцій між флюсом і рідким металом; більший об’єм зварювальної ванни; потужніші параметри режиму.                                                    Контактне зварювання – це один із найпоширеніших видів термомеханічного класу зварювання. Нагрівання деталей до необхідної температури здійснюється за рахунок тепла, яке виділяється при проходженні електричного струму через провідник. Машини для контактного зварювання, як правило, складаються з корпусу, зварювального трансформатора з перемикачем ступенів для отримання необхідної сили струму, пристрою для забезпечення потрібних зусиль стискання зварюваних деталей, електродів, системи охолодження та системи керування циклом зварювання. У контактних машинах застосовують знижувальнізварювальні трансформатори броньового типу із секціонованою первинною обмоткою. Вторинна обмотка складається з одного або двох витків. Зварювальний струм регулюють ступінчасто шляхом зміни кількості витків у первинній обмотці за допомогою перемикача ножового типу. Потрібне зусилля стискування зварюваних деталей забезпечується пневматичним або гідравлічним приводом і регулюється зміною тиску робочого середовища (повітря або масла) в системі. Електроди для контактних машин виготовляються зі сплавів міді з високою тепло- й електропровідністю та механічною міцністю.                                       Дефекти зварних швів поділяються на зовнішні та внутрішні. До зовнішніх дефектів належать: порушення заданої форми та розмірів шва, пропалини, підрізи, кратери, тріщини. Внутрішні  дефекти – це непровари, несплавлення, внутрішні тріщини, шлакові та металеві включення, пори. Зовнішні дефекти зварних швів виявляються зовнішнім оглядом та спеціальними методами.                                             Для контролю герметичності зварних з’єднань використовують методи контролю, які дозволяють виявити дефекти, що виходять на поверхню виробу (тріщини, пори, раковини, непровари). До цих методів належать люмінесцентний метод, гасова проба, компресійний та гідравлічний методи. Внутрішні дефекти виявляються за допомогою різних фізичних методів контролю: радіаційного (радіографічного, радіоскопічного, радіометричного) та акустичного (ультразвукового). Радіаційний контроль заснований на взаємодії проникаючого іонізуючого випромінювання з контрольованим об’єктом .                                                                                              

 При радіографічному контролі внутрішня будова контрольованого об’єкта фіксується на плівці у вигляді статичного зображення, яке є наслідком просвічування об’єкта іонізуючим випромінюванням. Радіоскопічний метод відрізняється від радіографічного тим, що внутрішня структура об’єкта утворюється на екрані у вигляді статичного або динамічного зображення.https://www.youtube.com/watch?v=-h9MmYpmnpYhttps://www.youtube.com/watch?v=pu5supAUQvU