Зарубіжна література

Тема:  Генріх Белль. Засудження антигуманної сутності другої світової війни, її руйнівних наслідків для людства в оповіданні «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…»

 Опорні слова і поняття: епітафія, утверджувати героїчний подвиг самовідданого служіння батьківщині, свідоме виконання обов’язку ціною свого життя, антична ідея пат­ріотизму, теорія расизму, шовінізму, утвердження культу грубої сили.

Сприйняття і засвоєння нового матеріалу.

Генріх Белль (1917—1985) — німецький письмен­ник, автор романів, новел, п’єс, сценаріїв, публіцис­тичний статей. Лауреат Нобелівської премії 1972 р. «за творчість, у якій поєднується широке охоплення дійсності з мистецтвом творення характерів і яка стала значним внеском у відродження німецької культури».

Г. Белль брав участь у Другій світовій війні на території Франції, Польщі, Радянського Союзу, Румунії, Угор­щини й Німеччини. Улітку 1943 р., як солдат Східного фронту, Белль опинився на території України. За роки війни був тричі поранений, але спроби звільнитися від військової служби успіху не мали. Наприкінці війни дезертирував з армії, опинився в американському таборі для військовополонених.

Перша книга, яка вийшла окремим тиражем, повість «Потяг ніколи не спізнюється» (1949), зображувала війну такою, якою її бачили солдати.

У 1950 р. Г. Белль написав оповідання «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…», яке яскраво виявило особливості його творчої манери. Розповідь в оповіданні ведеться від першої особи головного героя. Форма внутрішнього монологу дала можливість глибоко проникнути у психологію персонажу, розкрити його внутрішній світ, його переживання. Проте читач відчуває і голос самого автора, у співчутливому ставленні до героя, у не­нависті до людських страждань, а найбільше в усвідомленні абсурдності війни і націо­нальної провини й відповідальності за її розв’язання. Авторська позиція вимальовується поступово у розгортанні сюжету, читач самостійно аналізує події, вчинки героїв, доходить висновків. У невеликому, на кілька сторінок, творі письменникові вдалося розкрити антигуманну сутності війні, її руйнівних наслідків для цивілізації та окремої особистості. На усвідомленні цієї сутності головним героєм і будується сюжет.

Герой оповідання — звичайний німецький юнак, учорашній школяр, хоч і тяжко по­ранений, але живий потрапляє у лазарет, розташований у приміщенні школи. Які будь-яка жива істота, він має надію, що житиме, сподівається на допомогу й припинення страждань. Чи то від гарячки, але його дивно хвилює, де він перебуває. Герой не хоче вірити, що потрапив у рідне місто і саме до тієї школи, в якій провчився вісім років і яку полишив три місяці тому. На перший погляд, це вперте непізнавання здається читачеві дивним, але потроху приходить усвідомлення: школа — це не тільки дитинство, минуле, це й виховання особистості за певними ідеологічними принципами. Про минуле героя автор майже нічого не розповідає, воно позбавлене виразних індивідуальних рис. За допомогою майстерних деталей автор створює узагальнені образи. У школі все було і підкорене формуванню свідомості «справжнього німця», який має переваги перед інши­ми народами. Тому герой пригадує і величні портрети керманичів нації від курфюрста до Гітлера, і краєвид Того, як спогад про колишню міць Німеччини і як доказ її права на поневолення народів. Але наслідки цього виховання колишній школяр відчув на собі, вони у пекельних стражданнях, яких він не може стерпіти. Упізнати рідну школу, перетворену на лазарет, означає для героя визнати абсурдність свого буття, принципів свого виховання. Але настає момент, коли герой не може опиратися очевидному: портретів керманичів, репродукцій краєвидів Того може бути скільки завгодно йде завгодно, але дошка і власноручним написом — тільки у рідній школі. Невипадково на дошці написані слова, які ми ор виніс у назву оповідання. Обірвана цитата стає однією з важливих художніх деталей і допомагає розкрити ідею твору, авторський задум. Цитату «Подорожній, коли прийдеш Спа…» Белль запозичив із відомої епітафії давньогрецького поета Симоніда Кеоського 11 героям-спартанцям: «Подорожній, коли ти прийдеш у Спарту, повідай там, що ми всі по­мити тут, бо так звелів нам закон». У Німеччині цей двовірш був добре відомий завдяки Перекладу Ф. Шиллера. Вірш-епітафія утверджував героїчний подвиг самовідданого служіння батьківщині і свідомого виконання свого обов’язку ціною свого життя. Саме на таких прикладах виховувалася німецька молодь, але античну ідею патріотизму нацистипідмінили теорією расизму, шовінізму, ствердженням культу грубої сили, зневаги до людей не «арійської раси». За ці оманливі ідеали і платили своїм життям німецькі юнаки, такі, як герой оповідання «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…». Усвідомивши, що він повернувся до рідної школи, тобто до витоків свого короткого життя, герой усвідомлює і свій стан — жалюгідний обрубок війни, без рук, без ноги — і мусить усвідомити очевидну ілюзорність колишніх ідеалів. Як безнадійне благання повернути життя, дитячу чистоту, лунають останні слова героя.

ВисновокОбірвана цитата в оповіданні Г. Белля стала засобом розкриття ідейного змісту твору. Вона допомагає зрозуміти оманливість ідеалів, які насаджували фашисти, розкриває психологію героя, стає своєрідним символом його власного життя.

Д/З прочитати оповідання Г. Белля «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…», знати зміст твору, уміти аналізувати. Написати невеликий твір – роздум на тему: «Чи є майбутнє в головного героя?»