28.10.2019. ЗУСТРІЧ З ВЕТЕРАНОМ

28.10.2019.  Була війна, хоч ми її не знали,

Та нас хвилюють її рани…

Через роки  прориваються до нас миттєвості найстрашнішої, найжорстокішої в історії нашого народу війни. Ці думки і сьогодні, через багато десятиліть, тривожать душу ветеранів, викликають сум, сльози і глибокі роздуми. І дуже важливо в цей день привітати ветеранів Великої Вітчизняної війни зі святом. Привітати особисто – побажати міцного здоров’я, потиснути руку, обійняти, а не відправити листівку поштою. Адже для них так важлива увага і підтримка. Їм важливо розуміти, що їх пам’ятають, цінують і люблять.

А коли в гості до ветеранів приходить молодь –  для них це приємна можливість поспілкуватися на наболілі теми і згадати роки бойової юності та досягнення зрілих років.

Тому, напередодні 75 річниці визволення України та Закарпаття і зустрілися учні Тячівського професійного ліцею  з ветераном війни Гайналій Лідією Василівною.

Із далекого 1941 у неї залишилося чимало спогадів про свою фронтову юність, про оборону Одеси, про знедолене дитинство дітей України в роки війни, адже під час війни   Лідії Василівні було  лише 14 років.    Напевно, тільки та людина, яка бачила війну дитиною, яка пережила війну дитиною може розповісти сучасним дітям про те, що  таке війна з її жахами, страхом, загибеллю людей, які стали близькими.

Сумно, що час невблаганно забирає тих, хто героїчно боронив Україну і завдяки яким ми сьогодні живемо. Не біда, що голови наших ветеранів вкриті  памороззю сивини, душа у них залишається молодою, а серце щедрим. Тож ми від щирого серця побажали Лідії Василівні віри в кращу долю України, здоров’я і любові, яка освітлювала б її життєвий шлях і сподіваємось, що ще не одне покоління учнів зможе  задати їй запитання, аби дізнатися більше, зрозуміти більше, стати мудрішим.